Профорієнтаційна робота – система підготовка особистості до свідомого вибору професії.
Основні завдання профорієнтаційної роботи:
- поглиблене вивчення навчальних і спеціальних предметів, до яких виявляється стійкий інтерес та здібності;
- зосередження уваги на формування професійно важливих якостей, необхідних до обраного виду професійної діяльності;
- здійснення контролю, корекції професійних планів, виявлення ступеня їхньої обґрунтованості;
- окреслення шляхів до самопідготовки до майбутньої професії, способів само діагностики, оцінка результатів досягнень;
- формування основ для соціально-професійної адаптації: розвиток норм, ціннісних орієнтацій, мотивів вибору професії, професійної спрямованості;
- формування професійних інтересів.
Одним із аспектів виховної роботи закладу є профорієнтаційна робота.
Основні форми профорієнтаційної діяльності:
- дискусії;
- тренінги;
- круглі столи;
- робота з батьками;
- робота з випускниками школи, студентами вищих навчальних закладів;
- виставки-перегляди;
- екскурсії.
Організація роботи припускає використання групових і індивідуальних форм роботи.
Враховуючи психологічні та вікові особливості школярів, можна виділити такі етапи профорієнтаційної роботи в школі:
1–4 класи: формування в молодших школярів ціннісного ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства; розвиток інтересу до навчально-пізнавальної діяльності, заснованої на посильній практичній включеності в різні її види, у тому числі соціальну, трудову, ігрову, дослідницьку;
5–9 класи: розвиток у школярів особистісного змісту в набутті пізнавального досвіду й інтересу до професійної діяльності; формування уявлення про власні інтереси й можливості (формування образу «Я»); набуття первісного досвіду в різних сферах соціально-професійної практики: техніці, мистецтві, медицині, сільському господарстві, економіці й культурі. Цьому сприяє виконання учнями професійних спроб, які дозволяють їм співвіднести свої індивідуальні можливості з вимогами, що висуває професійна діяльність до людини;
9–11 класи: уточнення освітнього запиту під час факультативних занять та інших курсів на вибір; групове й індивідуальне консультування з метою виявлення та формування адекватного ухвалення рішення про вибір профілю навчання; формування освітнього запиту, що відповідає інтересам і здібностям, ціннісним орієнтирам.
Розв’язання завдань профорієнтації здійснюється в різних видах діяльності учнів (пізнавальній, суспільно корисній, комунікативній, ігровій, продуктивній праці). Із цією метою щорічно складаються шкільні плани роботи із профорієнтації. Цей напрям простежується в плані кожного класного керівника (розділ «Профорієнтація»).
Відповідальними за профорієнтаційну роботу в школі є заступник директора. Допомагають класним керівникам в організації цього блоку роботи також соціальні педагоги, психологи, викладачі-організатори, вчителі-предметники.
Однією зі складових системи профорієнтації є діагностика професійної спрямованості учнів 5–11 класів.
На підставі цих відомостей подальшу роботу з батьками й учнями проводять класні керівники.
Класний керівник, спираючись на концепцію, навчальну програму й план виховної роботи школи:
· складає для конкретного класу (групи) план педагогічної підтримки самовизначення учнів, який містить різноманітні форми, методи, засоби, що активізують пізнавальну, творчу активність школярів;
· організовує індивідуальні й групові профорієнтаційні бесіди, диспути, конференції;
· здійснює психолого-педагогічні спостереження за схильностями учнів (дані спостережень, анкет, тестів фіксуються в індивідуальній картці учня);
· допомагає школярам проектувати індивідуальну освітню траєкторію, моделювати варіанти профільного навчання та професійного становлення, здійснювати аналіз власних досягнень, складати власне портфоліо;
· організовує відвідування учнями днів відчинених дверей у вищих навчальних закладах і середніх професійних навчальних закладах;
· організовує тематичні й комплексні екскурсії учнів на підприємства;
· надає допомогу шкільному психологу в проведенні анкетування учнів та їхніх батьків з проблеми самовизначення;
· проводить батьківські збори з проблеми формування готовності учнів до профільного й професійного самовизначення;
· організовує зустрічі учнів з випускниками школи, які навчаються у вищих і середніх професійних навчальних закладах.
Учителі-предметники:
· сприяють розвитку пізнавального інтересу, творчої спрямованості особистості школярів, використовуючи різноманітні методи й засоби: проектну діяльність, ділові ігри, семінари, круглі столи, конференції, предметні тижні, олімпіади, факультативи, конкурси стінних газет, домашні твори тощо;
· забезпечують профорієнтаційну спрямованість уроків, формують в учнів загально-трудові, професійно важливі навички;
· сприяють формуванню в школярів адекватної самооцінки;
· проводять спостереження з виявлення схильностей і здібностей учнів;
· адаптують навчальні програми залежно від профілю класу, особливостей учнів.
Практичний психолог:
· вивчає професійні інтереси та схильності учнів;
· здійснює моніторинг готовності школярів до профільного й професійного самовизначення шляхом анкетування учнів та їхніх батьків;
· проводить тренінгові заняття із профорієнтації учнів;
· проводить бесіди, здійснює психологічну освіту батьків і педагогів;
· здійснює психологічні консультації з урахуванням вікових особливостей учнів;
· сприяє формуванню в школярів адекватної самооцінки;
· залучає батьків учнів до виступів перед учнями про професію, до роботи з керівництва гуртками;
· надає допомогу класному керівнику в аналізі й оцінці інтересів і схильностей учнів;
· створює базу даних із профдіагностики.
Соціальний педагог:
· сприяє формуванню в школярів «групи ризику» адекватної самооцінки, оскільки, як правило, у таких дітей вона є заниженою;
· надає педагогічну підтримку дітям групи ризику під час їхнього професійного й життєвого самовизначення;
· здійснює консультації учнів із соціальних питань;
· надає допомогу класному керівнику в аналізі й оцінці соціальних факторів, що ускладнюють процес самовизначення школяра.
Медичний працівник:
· використовуючи різноманітні форми, методи та засоби, сприяє формуванню в школярів настанови на здоровий спосіб життя;
· проводить із учнями бесіди про зв’язок успішності професійної кар’єри й здоров’я людини;
· консультує щодо проблеми впливу стану здоров’я на професійну кар’єру;
· надає допомогу класному керівнику, шкільному психологу й соціальному педагогу в аналізі діяльності учнів.
Методика проведення профорієнтаційної роботи з учнями
На уроках під час проведення вступного або заключного інструктажу, вчитель знайомить, наприклад, учнів із професіями із роботою яку вони виконують в навчальних майстернях, кабінетах інформатики. Для цього він використовує методи розповіді або бесіди (можна ТЗН).
В процесі проведення гурткових занять є можливості ознайомити учнів із різними професіями. Якщо керівник гуртка визначає, що учень має нахили до однієї з професій, то він проводить з ним індивідуальну роботу, щоб поглибити його знання і уміння, ще більш зацікавити професією, яка йому подобається.
Важливе значення має, якщо керівник гуртка підбирає і пропонує учням прочитати відповідну літературу по даній професії.
На екскурсіях створюються умови для ознайомлення учнів з матеріалом, який виходить за межі навчальної програми. Це можна використати для профорієнтації. Наприклад, відвідуючи механічні цехи з обробки металу, деревини, учні знайомляться з великими групами верстатів. Тому вчителю рекомендується розповісти про професії робітників, які працюють на цих верстатах. Великий вплив має розповідь самих робітників про свою роботу, продукцію, яку випускають.
Профорієнтаційна робота вчителів-предметників в умовах профільного навчання
В процесі реформування шкільної освіти, а саме перехід від загальноосвітніх шкіл до профільних, дає можливість учням вибрати профіль споріднений до їх інтересів, нахилів, здібностей, а це в свою чергу забезпечує більш свідомий вибір професії у недалекому майбутньому. Виходячи з цієї можливості профорієнтаційна робота школи направлена на допомогу учням у вірному виборі профілю. Учневі який визначився з напрямом профілізації: суспільно-гуманітарний, природничо-науковий, художньо-естетичний, фізико-математичний, набагато легше ознайомитись з майбутньою професією, вивчаючи поглиблено курси за вибором, профільні дисципліни тощо.
Готовність учня до профільного навчання має базуватися на орієнтації в світі професії та вимогах з їх боку до особистості. Існує безліч класифікацій професій згідно з класифікацією професій за Є. Клімова визначаються п'ять їх типів: людина-природа, людина-техніка, людина - людина, людина-знак, людина - художній образ. Розглядаючи ці типи професій як загальні профілі їх розподіляють за наступними типами:
1. Людина-природа: природничо-науковий, хіміко-біологічний, медичний, екологічний, сільськогосподарський, географічний тощо.
2. Людина-техніка: технічний, технологічний, транспортний, комп'ютерно-інформаційний, виробничий, дизайнерський тощо.
3. Людина-людина: гуманітарний, філологічний, економічний, спортивний, історичний, правознавчий, педагогічний тощо.
4. Людина-знак: природничо-науковий, фізико-математичний, інформаційний, лінгвістичний тощо.
5. Людина-художній образ: естетичний, образотворчий, музичний, хореографічний, театральний, дизайнерський тощо.
Таким чином спираючись на пізнавальні інтереси учнів до відповідної професії можна зорієнтувати їх на доцільний профіль навчання, і навпаки, знаючи здібності і нахили учнів до деяких предметів навчально-виховного циклу, можна запропонувати відповідний профіль, а в подальшому і саму професію.
Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно зорієнтованими характеристиками мотивів, мети, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають стосовно до учня у вигляді певних вимог. Учні повинні перейти від більш загального, точніше загальноосвітнього до більш конкретного профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію, конкретизацію навчальної діяльності навколо визначеної групи професій. З часом така орієнтація буде звужуватися і конкретизуватися у професійній підготовки у ПТОЗ чи ВНЗ.
Узагальнюючи вимоги з боку профільного навчання до особистості учня, можна визначити такі їх головні групи:
1. Активізація, інтенсифікація навчальної діяльності, що виявляється в збільшенні навантаження на нервову систему учня. Це викликає необхідність виховувати і формувати психофізіологічну готовність учня до профільного навчання.
2. Збільшення інтелектуального напруження – через необхідність розв'язання значно більшої кількості спеціалізованих, профільних навчальних завдань, що потребує розвитку відповідної інтелектуальної готовності учня.
3. Інтенсивне нарощування профільного навчального і продуктивного досвіду-спеціальних знань, умінь, навичок відповідного напряму, що ставить питання про готовність учня.
4. Підвищення рівня самоорганізації, самостійності у виконанні завдань навчальної діяльності й життєдіяльності, оскільки саме в період профільного навчання в старшій школі стають провідними особистісне, життєве і професійне самовизначення. Тому слід виокремлювати так звану рефлексивну готовність учня до профільного навчання.
5. Профільне навчання вимагає від учня підвищеної уваги до тих рис характеру, які сприяють успішній напруженій продуктивній діяльності.
6. Профільне навчання вимагає від учня значної відповідності його потреб, мотивів, інтересів, схильностей, потягів специфіці профілю і професій, що його складають, тому слід говорити про мотиваційну готовність особистості. При цьому відбувається зміщення спрямованості в майбутнє, активізація процесів прогнозування, програмування діяльності учня.
Діяльність учня в процесі опанування профілю навчання має починатися з актуалізації відповідних потреб і мотивів, бути забезпеченою необхідною вихідною інформацією й розгортанням пізнавального процесу, на основі чого він ставить нову мету і складає програму профільної навчально-продуктивної-творчої діяльності, перебіг якої має обов'язково призводить до суспільного та особистісного значущого результату.
Вимоги з боку профільного навчання ставиться не лише до особистості учня, а й до вчителів-предметників. Особливої уваги потребує профорієнтація учнів у процесі вивчення основ наук в умовах профільного навчання: різні цикли – суспільно-гуманітарні, природничо-математичні, трудове навчання, фізичне й естетичне виховання – мають нерівнозначні профорієнтаційні можливості.
Профільні дисципліни дають можливість вчителям-предметникам не лише викладати відповідний матеріал, але ознайомити учнів з професіями в який їх предмет відіграє важливу роль. Тому слід в процесі викладання предмету виразніше показати учням ті сторони знань і навиків, які мають практичне значення для сучасної виробничо-трудової діяльності, сформувати у них вірне розуміння суспільного характеру цих знань і навиків, збудити до них інтерес. Необхідно захопити школярів перспективою практичного застосування отримуваних ними знань. Саме усвідомлення практичного значення шкільного предмету, його місця в трудовій діяльності формує інтерес до предмету, а разом з ним і до професій, науково-теоретичну основу яких він складає. Так наприклад, учитель математики в класах фізико-математичного, науково-природничого, технічного профілю знайомить учнів з видатними відкриттями в науці і техніці, з біографією відомих вчених. За рахунок позакласних годин проводить екскурсії на підприємства. Вчитель іноземної мови в класах гуманітарного, філологічного профілю може більш ретельно розповісти учням про роботу перекладача, лінгвіста, журналіста тощо.
В складнішому становище опиняються вчителі, які викладають не профільні дисципліни. Знайти міст між своєю дисципліною і майбутньою професією учнів, які не будуть її використовувати у подальшій професійній діяльності дуже важко. З іншого боку необхідно пам'ятати, що навіть при ретельній діагностиці учнів до того, чи іншого профілю можуть виникати випадки хибного вибору. Це означає, що учневі необхідно переорієнтуватися в майбутньому, але без знань деяких дисциплін зробити це буде йому дуже важко.